10 лютого після пікету, ініційованого Львівською спілкою архітекторів під стінами Львівської обласної ради, керівництво ЛОР запросило представників Спілки до виступу на пленарному засіданні.
Про це йдеться у повідомленні спілки.
Під час сесії правову позицію Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України озвучив Ігор Кузьмак. Він поінформував депутатів про ситуацію навколо майнового конфлікту щодо користування пам’яткою національного значення — Пороховою вежею, у якій розташований Будинок архітектора.
За словами Кузьмака, метою виступу було донести до депутатського корпусу роль Спілки архітекторів у розвитку професійної та культурної діяльності у Львові, а також підкреслити нерозривний зв’язок організації з Будинком архітектора.
Крім того, на розгляд обласної ради було подано проєкт резолюції «Щодо гарантування збереження та безперешкодного користування Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України Будинком архітектора у пам’ятці національного значення “Порохова вежа”».
Проєкт резолюції передбачає, зокрема:
- скасування наказу управління майном спільної власності Львівської обласної ради №213-П від 28 листопада 2025 року про відмову у продовженні договору оренди та відкликання листа КП ЛОР «Нерухомість та майно» з вимогою звільнити приміщення Порохової вежі — до остаточного вирішення судових спорів;
- створення робочої групи за участі представників Львівської ОВА, Львівської обласної ради, Львівської обласної організації НСАУ та Національної спілки архітекторів України для мирного врегулювання конфлікту та продовження співпраці.
Очікується, що результатом розгляду питання стане доручення голови Львівської обласної ради про створення відповідної робочої групи із залученням усіх фракцій облради.
Подаємо виступ Ігоря Кузьмака на сесії Львівської обласної ради повнотекстово:
«Високошановні голови, добірні достойники народовладдя! Так попало, що сьогодні проповідь Отця Андрія співпала з тими нужденними, які прийшли на цю трибуну висловити свій біль і своє розчарування. Я постараюся дуже коротко.
Ситуація складається така, що минулого року Спілка архітекторів відсвяткувала 500 років будівлі Порохова вежа. І відразу з початку цього року ми отримали листа, що ми повинні залишити це приміщення, звільнити його, тому що у нас закінчився договір оренди. По Львову почалися протести. Перший був під Спілкою архітекторів, другий – під судом, третій сьогодні ми планували і зараз збираються люди під обласною радою. Але так сталося, що нам дали слово. Я думаю, що ми тут знайдемо порозуміння на майбутню перспективу. У 1953 році ось тут за адресою Підвальна, 4, стояла циліндрична будівля без даху, яка сьогодні називається Порохова вежа, просто без даху. Там не було нічого всередині, крім стін. Там жив один чоловік, який не мав житла, і пас кіз всередині, там, в цій будівлі. У 1953 році цю будівлю запропонували взяти архітекторам для своїх потреб. У 1956 році архітектори зробили дах, зробили всі перекриття, зробили все те, що ви, хто туди попадав хоч раз, бачили, що там є. Це все було зроблено руками і проєктами архітекторів, студентів багатьох різних організацій. З 1956 року до сьогоднішнього дня будівлею користується виключно тільки Спілка архітекторів. А тепер знакові події.
Всі, хто сидить в цьому залі, всі без виключення, окремі люди, групи, депутатські представництва, ми всі маємо відношення до 7 травня 1989 року. І не тільки ми. Це пройшло від Підвальної, 4, і аж до Москви. У вісімдесят дев’ятому році лише тільки Спілка архітекторів і ніхто більше у Львові і Львівській області не надав приміщення для проведення перших установчих зборів Руху, звідки почалися демократичні процеси і ріст десятків партій в Україні. Свобода слова, свобода демократії. У вісімдесят дев’ятому році нікому не прийшло в голову, партійним працівникам-комуністам, виселити архітекторів з будинку архітекторів тільки за те, що вони його використовують не за призначенням, що ми у вісімдесят дев’ятому році перетворилися не в архітекторів, а політиків, тому що дали одіозним силам на той час по відношенню до комуністів провести перші демократичні збори, установчі збори Руху. Ніхто цього не зробив.
Сьогодні ви знаєте, за що виселяють Спілку архітекторів? За те, що вона там розливала каву. З п’ятдесят шостого року Спілці архітекторів всі влади, які були з того часу, в тому числі і комуністична, дозволяли робити і користуватися тою будівлею так, як заманеться Спілці архітекторів. Прийшло дуже багато різних ресторанів. Вони нам не підходять, ми від них відмовилися. Панове, ми не розливаємо алкоголю, не печемо ребра і не наливаємо борщі. Ми всього-на-всього, коли до нас приїжджають різні делегації, міжнародні, в тому числі із України, проводимо конференції, фестивалі, ми поставили розливати каву. І прийшли герої, які купили цю каву за п’ять гривень, напилися і подали до нас до суду, щоби розірвати угоду, бо ми використовуємо його не за призначенням. Ганьба! Все, що архітектори зробили, ця історія для Львова, для Львівщини – це просто ганьба.
Більше того, я вам скажу, що, ну, це просто не налазить на голову. Знаєте, хто на нас подав до суду за неправильне використання приміщень, взагалі, що ми там перебуваємо? Обласна прокуратура. А за те, що ми неправильно уклали угоду з Львівською обласною радою на оренду. У чому питання? Виявляється, неправильно оцінено майно. Нам віддали за гривню, і держава недоотримує до поступлення до державного бюджету. Це тільки вдуматися, про що йде мова. Виявляється, не ми собі робили оцінку цього майна. І тепер те, що привело нас сьогодні до стін обласної ради, те, на порожньому місці з чого виникла проблема, і вона не повинна була бути. Те, що собі сюди притягнули проблему, самі сюди притягнули проблему на рівному місці. Панове, після всього, що відбулося в 1956 році, 1989 році, що я сказав вам, у дев’яносто першому році постановою Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, Президентом України Кравчуком, Представником Президента України, який був тут, у Львівській області, Порохову вежу віддали у постійне, безстрокове і безоплатне користування архітекторам. Причому це відбулося по всій Україні. Всюди, де були громадські організації, Спілки архітекторів, їм держава віддала це все безоплатно і безстроково. Сталася ситуація в 2009 році (я зараз не хочу називати прізвища) коли правдами і неправдами Львівська обласна рада взяла цей об’єкт, національну пам’ятку архітектури, яка мала бути передана нам, бо вже всі в Україні передали, крім Львова, обласна рада взяла його на обласний баланс. На підставі чого?
Я тут не буду вникати, бо це є предмет судових спорів. Не хочу забирати ваш час, але ця несправедливість привела до того, що нас врешті-решт заставили підписати оцю ганебну угоду, перепрошую, в лапках, яку протестовує прокуратура. Не ми собі її писали, но подають до суду на нас, що ми це все неправильно вчинили і нас тепер вашими руками виселяють з цього приміщення, що ми маємо звільнити. Все було би нормально, я думаю, нормально в судах би вирішилося, і ми доведемо свою правоту в судах. Але нам прийшов лист від обласної ради: звільнити приміщення. І нічого іншого було б не було би, і зараз би люди не протестували. Не потрібно було просто цього робити.
Панове, я, з вашого дозволу, хочу вам сказати, зачитати резолюцію, яку ми підготували. Вона спочатку була дуже велика – на десятки сторінок. Після цього, коли нам казали, що ми неправильно там наливали каву, ще раз підкреслюю, каву наливали. Ми за це заплатили десятки тисяч гривень штрафу. За все, що ми робили, ми заплатили десятки тисяч гривень штрафу. Сьогодні йдуть суди. Не можна, коли йдуть суди, кожен знає, навіть без юридичної освіти вчиняти якісь дії, поки не закінчаться суди. Но поки йдуть суди, нам написали листа звідси виселитися! Тому не дивуйтеся, чому виходять зараз під стіни обласної ради і під інші товариства, під інші суди захищати свої права. Більше того, зараз від послів G7 ідуть листи на Президента України по цій ситуації, тому що ми звернулися в міжнародну спільноту. Уже ідуть зараз звернення. Спілка архітекторів України подала судовий позов, де зараз відвойовує свої права. Якщо всім в Україні віддали майно архітекторів, а не віддали тільки у Львові, то повірте мені, що по аналогії всіх судів в Україні, які повернули все майно архітекторів назад, майно архітекторів, Порохову вежу, також повернуть назад. Ми в цьому навіть не сумніваємося. Просто суди зараз ідуть у Києві. Панове, я вас закликаю, і про що говорив отець Андрій, почути свій голос розуму. Ми сюди не прийшли ні з ким воювати, ми живемо тут в одному краї. Ми піднімаємо з вами спільні речі, які можна підняти. Архітектори будують, а не руйнують. Дайте можливість закінчити розгляд справи в судах. Дайте можливість нам знайти мирне порозуміння між адміністраціями. Виходячи із цього, я зачитаю всього-на-всього лише тільки тепер два пункти з резолюції, два пункти з резолюції, які з десятка скоростилися до двох, і прошу вас їх підтримати.
Заслухавши доповідь Національної спілки архітекторів,
Визнаючи вагомий внесок Спілки у збереження, реставрації та утримання цієї споруди протягом десятиліть,
Усвідомлюючи виняткову історико-культурну цінність пам’ятки архітектури національного значення “Порохова вежа”, охоронний номер 336,
Наголошуючи на неприпустимості перетворення об’єктів культури та осередків професійних цінностей спільнот на об’єкти комерційної нерухомості,
З метою зняття соціальної напруги та недопущення руйнування сформованого культурно-мистецького середовища Львова, просимо вас прийняти два пункти резолюції:
До остаточного рішення в судах судових спорів різних рівнів доручити управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради:
Скасувати наказ № 213P від 28.11.2025 року про відмову у продовженні договору оренди від 15.02.2022 року за № 30/22/2 та відкликати лист комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно” № 010 вихідний 15 від 13.01.2026 року щодо зобов’язання Львівської обласної організації Спілки архітекторів України звільнити приміщення Порохової вежі.
Створити робочу групу з представників Львівської обласної ради, Львівської обласної військової адміністрації, Спілки архітекторів України і Національної спілки архітекторів області щодо мирного врегулювання питання в судових спорах та продовження співпраці.
На кого покласти контроль? Я думаю, що сесія вже прийме рішення. Панове, ми реально не хочемо бути учасниками цього словоблудства, яке йде зі всіх телеканалів і ефірів про те, що архітектори наробили там якихось карамболів, що архітектори не хочуть іти на мирні угоди, вони не хочуть підписувати угоду. Якщо мене хтось зараз запитає: ну чому ж ви не хочете підписати оцієї угоди, яку вам зараз пропонують? Ми ж хочемо вам надати те саме, що ми вам колись давали.
Даю відповідь: ми більше не будемо підписувати таких угод, непрофесійних, які готуються Львівською обласною радою і опротестовуються прокуратурою. Ми більше не хочемо бути учасниками судів. Це виснажує час, гроші і зусилля. У нас є інша пропозиція: давайте четверо сядемо, тому що правомірно Національна спілка архітекторів претендує на повернення свого майна назад у державну власність, бо це є державною власністю. Ми всі живемо тут, у Львові, у Львівській області.
На завершення я закликаю: давайте таки створимо ту робочу групу і напрацюємо якийсь єдиний механізм, щоб ми всі достойно вийшли з цієї ситуації і дальше творили на благо, на благо нашого рідного краю. Дякую всім за увагу!».
